Г’юстон, у нас проблеми: що завадило «Аполлону-13 дістатися Місяця

Понад пів століття тому задля чергової висадки людей на Місяць NASA відправило на супутник космічний корабель «Аполлон-13. Проте він увійшов в історію не завдяки успішному виконанню місії, а через аварію, яка ледь не перетворилася на одну з найбільших космічних катастроф.

Впродовж 4 днів експедиції члени екіпажу цього корабля боролися за свої життя. Більше про це – у програмі «Одна історія на 24 каналі.

Підготовка до запуску «Аполлон-13

«Аполлон-13 – третій літальний апарат з однойменної серії космічних кораблів. Для відповідальної місії, яка полягала у висадці екіпажу на Місяць і вивченні місячного кратера Фра Мауро було відібрано 3 пілотів.

Командиром «Аполлона-13 став досвідчений астронавт Джеймс Артур Ловелл. Для нього це була вже 4 космічна місія, й, зокрема, 2 подорож на Місяць.

Для двох інших членів екіпажу – Джона Свайгерта і Фреда Хейза – політ у відкритий космос був дебютом.


Екіпаж космічного корабля «Аполлон-13 / Фото NASA

«Аполлон-13 складався з 3 основних модулів:

• командного;


• службового;
  ​місячного.

Запасу їжі та води було з розрахунком на політ тривалістю 14 днів.

Висадка пілотів на Місяць автоматично скасовувалася. Тепер основним завданням для екіпажу було зберегти своє життя, а для фахівців на Землі – вигадати план безпечного повернення астронавтів.

Екіпажу довелося тіснитися в невеликому модулі «Акваріус

Через деякий час було вирішено використати рятувальний човен – місячний модуль «Акваріус. Попри те, що він не був призначений для тривалого використання, запасів на ньому було розраховано на забезпечення життєдіяльності лише 2 осіб впродовж 53 годин.

Але, оскільки іншого виходу в команди не було, на «Акваріусі довелося водночас тіснитися 3 астронавтам. Таким чином час для їхнього порятунку скоротився до 36 годин, після цього пілоти просто б задихнулися через нагромадження в кабіні вуглекислого газу.

Умови перебування на невеликому модулі теж були екстремальними. Задля заощадження електроенергії довелося вимкнути опалення, тож температура всередині сягала всього 11 градусів за Цельсієм. Пілоти не мали теплого одягу, а через брак простору навіть не могли зігрітися за допомогою фізичних вправ. Окрім того, доводилося економити запаси води.


Джон Свайгерт в холодному командному модулі / Фото NASA

План порятунку астронавтів «Аполлон-13

В цей час у Г’юстоні активно обговорювали можливі рішення для порятунку екіпажу. Зрештою було складено план, який полягав у тому, щоб облетіти Місяць і за траєкторією «вісімки повернути корабель на Землю.

Приводнення літального апарату експерти запланували у Тихому океані. Такий варіант був найкращим, проте часу для його втілення було в астронавтів недостатньо. Команда ризикувала не дожити до моменту приводнення і задихнутися.

Тоді фахівець із систем життєзабезпечення вигадав, як пілоти можуть з підручних засобів змайструвати перехідник для транспортування з місячного модуля вуглекислого газу. Конструкція складалася з різноманітних частин корабля та предметів вжитку, виглядала не найкращим чином, але головне – була дієвою, і в команди з’явився шанс на порятунок.


Фахівець показав перехідних для транспортування з місячного модуля з підручних засобів / Фото NASA

14 квітня 1970 року корабель облетів Місяць і попрямував додому. Втомлені випробуваннями пілоти були змушені пройти ще один складний етап місії – правильно скоригувати траєкторію та увійти в атмосферу Землі.

На щастя, подальші дії пройшли без ускладнень. 17 квітня о 18:07 рештки «Аполлона-13 щасливо приводнилися, і всіх членів екіпажу було відправлено літаком у Гонолулу.


Приводнення корабля «Аполлон-13 / Фото NASA

Після такого складного випробування пілотів космічного корабля, а також представників наземних служб Г’юстона за професійну роботу було нагороджено найвищою громадянською нагородою США – «Медаллю свободи.

+Відео