Справа Татарова: чому Венедіктова вкотре викликала недовіру до себе

Генпрокурорка Ірина Венедіктова вкотре продемонструвала дивну поведінку, як для людини, яка має розслідувати злочини. Замість того, щоб допомогти НАБУ упіймати фігурантів їхніх розслідувань, вона рятує їх від неприємностей.

Ірина Венедіктова обійняла посаду генпрокурорки, обіцяючи боротися з корупцією та садити зловмисників. Втім, за більше ніж пів року перебування на посаді, вона не може похвалитися гучними затриманнями або висунутими підозрами. Детальніше про це – у новому випуску відеоблогу «Чесна політика на 24 каналі.

В Україні генпрокурор є більш впливовою особою, аніж навіть в США. В Америці окружних прокурорів призначає президент, тож вони певною мірою незалежні від генерального прокурора. Натомість український генпрокурор «тримає всю вертикаль силових органів.

І хоча Україна у 2019 році нарешті виконала міжнародні зобов’язання та вивела слідство за межі прокуратури, напрямок кожного окремого розслідування встановлює процесуальний керівник у справі. Він підпорядковується генеральному прокурору.

Як до цього причетний Олег Татаров

На початку грудня 2020 року в генпрокурорки Ірини Венедіктової з’явилася нагода показати свою незалежність та розвіяти сумніви щодо власної неефективності й заангажованості.

Однак вона не просто змарнувала свій шанс, а ще більше поглибила недовіру до себе та Генпрокуратури.

Мовиться про справу Олега Татарова – чинного заступника голови Офісу Президента. Ще в часи Віктора Януковича він працював в одному з управлінь Міністерства внутрішніх справ. Тоді орган очолював одіозний Віталій Захарченко, підлеглі якого розстрілювали протестувальників на Майдані.Сам Татаров є «обличчям тодішнього МВС.

Водночас у серпні 2020 року він став одним із заступників глави Офісу президента, а в листопаді – над ним «згустилася хмара.


Олег Татаров / Фото видання «Закон і бізнес

Під час розслідування іншої справи НАБУ отримала згоду на співпрацю зі слідством колишнього нардепа від БПП та збанкрутілого будівельного бізнесмена Максима Микитася. У його підпорядкуванні працював Татаров.

Згідно з матеріалами слідства, він був посередником при передачі хабаря співробітнику поліції для того, щоб пом’якшити розмір завданих Микитасем збитків.

Як надалі діяв Татаров

Татаров, який за останні місяці став однією з найвпливовіших фігур серед силових структур України, очевидно, отримав витік інформації про підозру, яку йому має вручити НАБУ.

Через це він миттєво опублікував заяву. У ній Татаров «долучився до хору проросійських політиків, які просувають теорію змови про зовнішнє управління Україною.

НАБУ – це не українська історія, яка знаходиться за межами нашої країни. Можна виходити з різними законодавчими ініціативами, але корінням проблем в антикорупційній політиці держави є саме Артем Ситник,
– зазначив Татаров.

Цією заявою він зіпсував вихідні Володимиру Зеленському та Андрію Єрмаку, телефони яких «обривали міжнародні партнери. Усе через те, що заява Татарова повністю суперечила домовленостям з президентом про недоторканість НАБУ та його керівником, як передумова допомоги з боку МВФ.

Татарову не вистачило сили волі, аби спокійно піти у відставку. Водночас Офіс Президента став заручником його проблем з НАБУ.

Що зробила Венедіктова

Вручення підозри Татарову передбачало б похід до суду для обрання запобіжного заходу та розгляд питання про його можливе відсторонення від посади. Щоб вилучити ці питання з порядку денного, в гру вступила генпрокурорка Ірина Венедіктова.


Ірина Венедіктова / Фото ДБР

«Пляма кризи буде поширюватися й надалі, охоплюючи нові центри влади. Зважаючи на це, варто її швидко вирішити. Якщо спочатку можна було непомітно «прибрати Татарова з поля зору, то тепер вирішувати кризу треба ще словами публічного зречення від нього.

«Зручна генпрокурорка

Роль Венедіктової заслуговує ретельного аналізу саме з огляду на її призначення. Від Татарова ніхто не очікував іншої моделі поведінки. Водночас Венедіктова обіцяла карати корупціонерів та виправити недоліки її попередника Руслана Рябошапки.

Втім, вона робить все навпаки. Наприклад, генпрокурорка не усуває прокурора, який відмовляється розслідувати справу енергетичної корупції «Роттердам+, де фігурує олігарх Рінат Ахметов. Також вона блокує направлення запиту на екстрадицію Олега Бахматюка з Австрії.

Мотиви Венедіктової зрозумілі, але питання полягає в тому, чи відповідають вони інтересам українців. Генпрокурорка, яка стане «зручною для олігархів, ніколи не втратить владу, навіть якщо цього захоче президент. За її звільнення у парламенті просто не назбирають голосів.

Хто відповідальний за кризу

Криза створює можливість для перезавантаження тих чиновників, які не виправдали сподівань народу. Після того, як вони втратять посаду, їхні прізвища ніхто й не згадає. Зважаючи на це, вся відповідальність в очах суспільства лежить на президентові.

Тому людей, які ставлять під сумнів його обіцянку побороти корупцію, треба просто звільняти. Усе через те, що суспільство цікавить виконання обіцянок президента, а не пошук виправдань.

+Відео