Асиметричний шедевр Каштру та ще три складові успіху Шахтаря в Лізі чемпіонів

Сергій Костенюк аналізує тактику в матчі 6-го туру Ліги чемпіонів Інтер – Шахтар (0:0).

Драматична розв’язка сюжетної лінії у трилері групи В подарувала нам вихід чемпіонів України до плей-офф Ліги Європи. Шахтар мав реальні шанси на продовження боротьби у Лізі чемпіонів, але третє місце у такій сильній групі – це успіх. Шахтар на мажорній ноті закінчив свій виступ у ЛЧ та залишив ні з чим міланський Інтер.

«Супер-Трубін відправив Інтер у прірву»: катастрофа в ЛЧ залишила Конте єдиний шанс, три жертви на продаж уже в січні

Як і в жовтневому матчі, Інтер об’єктивно був сильнішим за Шахтар, але ця нічия має сприйматися уболівальниками «помаранчево-чорних» та українськими любителями футболу як перемога. Шахтар зробив великий крок уперед у своєму розвитку. Цього року на фоні великих успіхів як на внутрішній, так і на міжнародній аренах донеччани зазнали кількох просто аномальних поразок. На мій погляд, головною причиною ганебних погромів від того ж Інтера у півфіналі Ліги Європи та гладбахської Борусії у ЛЧ була хронічна тактична одноманітність команди.

Керівництво Шахтаря завжди пишалося тим, що «гірники» мають свій ігровий стиль, чітку ідентичність, але часи ефективності добре поставленої системи гри в минулому. У сучасному футболі потрібно розширювати та вдосконалювати свій тактичний арсенал. Шахтар був жорстко покараний футболом за догматичність.

Після двох погромів від Борусії зі спільним рахунком 0:10, які трапилися на фоні систематичних очкових втрат в УПЛ, Луїш Каштру опинився в дуже складному становищі. Це був потужний удар по репутації команди і тренерського штабу. Португальський фахівець знайшов вихід зі складної ситуації. Добре, що нарешті стабілізувалася ситуація з кадрами. Під час епідемії коронавірусу точкові втрати гравців через травми вже не виглядають великою проблемою.

Як і в домашньому матчі з Реалом, Луїш Каштру продемонстрував рішучість і був винагороджений за це. Але, якщо у протистоянні з командою Зідана ризик наставника Шахтаря полягав лише у довірі молодому та недосвідченому центральному захиснику Вітао (відіграв чудово), характеристики якого теоретично підходили для спроби організувати систему «ППО» проти небезпечних кросів Реала, то у Мілані Каштру наважився перебудувати гру всієї команди.

Востаннє в офіційних матчах Шахтар грав з трьома центральними захисниками ще з Паоло Фонсекою. Це було одного разу – у виїзному матчі з Хоффенхаймом. І тоді, і зараз Шахтар здобув позитивний результат.

Несподіване для всіх рішення Луїша Каштру з переходом на схему 5-3-2 – це підсумок пошуків найефективніших варіантів виходу з-під високого пресингу Інтера, який не давав «гірникам» дихати у першому матчі з «нерадзуррі» та повністю руйнував їхню систему гри. Ексклюзивний план на гру, який враховував усі деталі та мав нівелювати сильні сторони суперника, спрацював. Тренерському штабу та футболістам Шахтаря потрібно аплодувати стоячи. Першим – за чудову модель гри, другим – за виконання тренерських вимог.

У своєму звіті про матч Шахтар – Реал я відзначав, що перемоги над Мадридом, який підходить нашому чемпіону стилістично, – це круто, але вони нічого не будуть означати, якщо в останньому турі команда не зможе зробити крок уперед і вкотре не знайде аргументів проактивним методам оборони команди Конте. Каштру зробив правильні висновки, тому на «Джузеппе Меацца» Шахтар вже не намагався грати у звичний футбол, а адаптував свою систему гри під особливості суперника.

На мій погляд, організація, самовіддача та трохи везіння – три основні складові успіху чемпіонів України у Мілані. Для розвитку команди не так важливо, у якому турнірі продовжить Шахтар свою європейську кампанію. Головне, що тренерський штаб знайшов ключ до вирішення важливого тактичного завдання. Цей ключ неодмінно знадобиться команді в майбутньому.

Щодо Інтера, то у Конте тут все було стабільно та передбачувано. Склад – оптимальний, тактична схема – 3-5-2.

Поява у стартовому складі Шахтаря Трубіна вже зовсім не дивує. Матвієнко знову зіграв лівого захисника, цього разу навіть повноцінного латераля. Праворуч аналогічні функції виконував Додо. Головні ходи Каштру: Степаненко на позиції центрального захисника та пара форвардів Тете – Тайсон. Лінію півзахисту склали Марлос, Коваленко та Майкон.

Мало того, що здивувала базова схема Шахтаря, так вона виявилася ще й досить асиметричною.

У фазі гри з м’ячем Марлос підіймався до лінії нападу. На початковій стадії атаки практично формувалася структура 3-4-3. У процесі просування м’яча у другу третину поля латералі Додо і Матвієнко також підіймалися вище. Лінія захисту Інтера перевантажувалась відразу п’ятьма гравцями Шахтаря. Цей хід стримував господарів і заважав функціонуванню звичної структури високого пресингу.

При цьому Майкон часто зміщувався трохи праворуч, а Коваленко залишався у центральній зоні. Бразильський півзахисник страхував Матвієнка та брав безпосередню участь у створенні трикутника на лівому фланзі. Лівий фланг був основним напрямком атак Шахтаря.

Через цю вертикальну зону пройшла понад половина від всіх атак команди. Інтер у цьому плані діяв більш збалансовано.

На цьому скріншоті чудово видно структуру позиційних атак Шахтаря. Інтер, коли пресинг чи контрпресинг не призводили до швидкого повернення м’яча, переходив на 5-3-2. Латералі сідали в лінію оборони.

Структурно команди були схожі. Широту атак Інтера також створювали латералі, які в атаці підіймалися максимально високо, а один з інсайдів – Барелла (як у нас Марлос) – діяв ближче до воріт, ніж Гальярдіні. Він постійно атакував простір у лівому півфланзі.

Як і в попередніх матчах Ліги чемпіонів, Шахтар від початку намагався тримати середній блок з максимально високою лінією оборони. Господарі відразу почали користуватися цим. Шкріняр та Бастоні використовували наявні у них час та простір для підготовлених та якісних закидань за спини нашим захисникам у півпросторі.

На скріншоті вище – епізод з першим і одним з найнебезпечніших моментів біля воріт Трубіна. Саме це закидання Шкріняра на активного Бареллу призвело до удару Мартінеса у поперечину.

Наявність трьох захисників у Шахтаря дозволила покращити опіку активних зон діяльності Лукаку і Мартінеса, а у фазі гри з м’ячем дозволяла мати чисельну перевагу на своїй третині поля для короткого розіграшу. Інтер був вимушений відмовитися від неефективних та ризикованих спроб тиску і з часом почав відмовлятися від пресингу, відходячи у середній блок.

Позбувшись кайданів пресингу, «гірники» мали змогу будувати свої позиційні атаки та тримати м’яч. Зверніть увагу на гарячу пляму у штрафному Шахтаря. Це сліди діяльності Трубіна. Воротар донецького клубу мав 52 дотики до м’яча (не руками). Це більше, ніж Лукаку і Мартінес разом (51). Гості активно залучали Трубіна при білд-апі.

Але володіння Шахтаря відрізнялося стерильністю. Команда Каштру часом навіть переважала господарів поля у контролі м’яча. Приміром – з початку другого тайму до 80-ї хвилини матчу Шахтар мав 53%. Та навіть загальних 43,7% цілком достатньо, щоб мати більшу активність у фінальній третині поля, ніж показала команда. Донеччани не поступалися Інтеру у контролі лише на двох третинах. У третій зоні суперник дозволяв небагато.

Загалом небезпека біля воріт Хандановіча виникала лише після швидких атак. У позиційній обороні Інтер був надто міцним для Шахтаря.

Це приклад перспективних випадів гостей. На жаль, їх було небагато. Але все ж таки Шахтар був більш ефективним у своїх атакувальних діях, ніж у домашньому матчі.

Мабуть, Фортуна вирішила зробити подарунок Шахтарю за сміливість головного тренера. І після поперечини Лаутаро, потрапляння м’яча у Бондаря, а згодом і Лукаку (коли навіть Трубін був вже безсилим) гості за свою стійкість та організованість практично отримали квиток до 1/8 фіналу Ліги чемпіонів, але на 90+6 стало остаточно зрозуміло, що ментально Шахтар ще не готовий до такого прориву.

На скріншоті – епізод, в якому Майкон повинен був спокійно йти з м’ячем вперед і з партнерами розіграти просту гольову комбінацію. Хандановіч був у штрафному «гірників», а за лінією м’яча перебували лише два польові гравці. Бразилець перелякано викинув цей квиток, Каштру стежив за годинником, щоб втримати Лігу Європи, а Трубін тягнув час.

Шахтар отримав те, на що претендував. Мабуть, поки що плей-офф Ліги Європи для цієї цікавої та перспективної команди буде більш доречним.

Наприкінці матеріалу пропоную ознайомитися з цікавою статистикою.

Шахтар перекрив центральну зону. Інтер багато атакував через фланги. Внаслідок цього маємо 44 кроси.

Після перерви команда Каштру не тільки покращила володіння м’ячем, але і додала у гостроті дій.

Як і у першому матчі, не вистачало ТТД у фінальній третині, але нова структура виходу в атаку дозволила дещо покращити й ці показники майже на два десятки пасів.

Гості (синій колір) йшли у дриблінг на половині поля Інтера, тоді як гравці італійського клубу йшли в обіграш виключно на флангах.

Для порівняння, у домашньому матчі з Інтером Шахтар зробив 23 виноси, показник в Італії у два рази більший.

У понеділок відбудеться жеребкування 1/16 фіналу Ліги Європи. Приємно бачити серед учасників відразу дві українські команди. Сподіваємось, Шахтар і Динамо ще порадують нас у другій частині євросезону.